Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.08.2016 року у справі №910/2692/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 910/2692/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Шевчук С.Р. Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 30.03.2016 Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 910/2692/16господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс - Преміум", 2. Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання договору недійсним за участю представників: від позивача: Алфьорова О.А.,від відповідача-2: Болбот К.Ю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Азовнефтепродукт" у справі № 910/2692/16 у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Плюшко І.А., Татьков В.І. у відповідності із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.08.2016 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв`язку з відпусткою суддів Плюшка І.А. та Татькова В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 касаційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Шевчук С.Р., Картере В.І. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ТОВ "Азовнефтепродукт" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Ессенс-Преміум" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним кредитного договору № 291013-КЛВ від 29.10.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення статті 1056-1 ЦК України відповідачами в кредитному договорі №291013-КЛВ від 29.10.2013 не досягнуто згоди щодо істотної умови кредитного договору - типу процентної ставки за кредитом, у зв`язку з чим умови вказаного кредитного договору не дозволяють позивачу як поручителю та іпотекодавцю встановити розмір майнової відповідальності за кредитним договором, в результаті чого порушуються його права та інтереси.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2016 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (судді: Станік С.Р. - головуючий, Корсакова Г.В., Хрипун О.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що оспорюваний правочин при його укладенні сторонами був спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства, інтересам сторін або порушували публічний порядок, а також жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Волевиявлення сторін правочину було вільне і відповідало їхній внутрішній волі та загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, оспорюваний договір не суперечить приписам ст.1056-1 ЦК України, тому підстави для визнання його недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України відсутні.

Також суди встановили, що укладаючи спірний кредитний договір №291013-КЛВ від 29.10.2013, сторони погодили всі істотні умови для договору даного виду.

При цьому, суди звернули увагу, що недійсність правочину згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов`язується саме з невідповідністю укладеного договору нормам чинного законодавства на момент його укладення.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ТОВ "Азовнефтепродукт", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, ст.1056-1 ЦК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вказує, що відповідачами в кредитному договорі не було досягнуто згоди щодо істотної умови договору, а саме щодо типу процентної ставки за кредитом, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у відзиві на касаційну скаргу вважає її безпідставною, та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Банк звертає увагу, що позивачем не наведено передбачених законом підстав для визнання кредитного договору недійсним.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

29.10.2013 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Ессенс-Преміум" як позичальником укладено кредитний договір №291013-КЛВ.

Банк на умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування в сумі 10 000 000 грн. для поповнення обігових коштів, проведення документарних операцій, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строки, встановлені графіком, але не пізніше 28.02.2014 та сплатити проценти за користування наданим кредитом.

Пунктом 1.4 кредитного договору №291013-КЛВ встановлено, що процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 20 % річних.

Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 25 % річних за користування кредитними ресурсами, що надані в гривні.

Пунктом 3.1.14 договору передбачено право банку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом у залежності від зміни ставок на грошовому ринку і облікової ставки НБУ. У цьому випадку банк сповіщає позичальника за 10 робочих днів про такі зміни.

У тому разі, якщо позичальник погоджується на зміни вказані в цьому пункті, сторони діють відповідно до п.5.3 цього договору. У разі незгоди позичальника з розміром нової процентної ставки банк має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати процентів за фактичний час користування кредитами.

Згідно п.5.3 договору усі зміни та доповнення умов цього договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим договором.

На виконання умов кредитного договору банком надано позичальнику кредитні кошти в розмірі 10 000 000 грн., що підтверджується заявкою від 01.11.2013 та меморіальним ордером № К/736264 від 01.11.2013.

30.10.2013 в забезпечення своєчасного погашення ТОВ "Ессенс-Преміум" кредитів, наданих за кредитним договором № 291013-КЛВ від 29.10.2013, сплати процентів та пені між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" як кредитором та ТОВ "Азовнефтепродукт" як поручителем укладено договір поруки №301013-П/1, предметом якого є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Крім того, в забезпечення своєчасного погашення ТОВ "Ессенс-Преміум" кредитів, наданих за кредитним договором № 291013-КЛВ від 29.10.2013, сплати процентів та пені між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" як іпотекодержателем та ТОВ "Азовнефтепродукт" як іпотекодавцем укладено іпотечні договори №301013-І/3 від 31.10.2013, № 301013-І/6 від 31.10.2013, № 301013-І/7 від 31.10.2013, № 131213-І/8 від 13.12.2013.

Судами встановлено, що укладаючи кредитний договір №291013-КЛВ від 29.10.2013, сторони погодили, зокрема, суму кредиту (пункт 1.1), строки повернення кредитних коштів (пункт 1.1, 1.7), строк дії договору (пункт 5.1), розміри процентів та порядок їх сплати (пункти 1.4, 1.6, 2.3).

6. Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню при вирішенні спору

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу положень ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

У п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 роз`яснено, що сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

7. Норми права та мотиви, з яких виходить Вищий господарський суд України при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено відсутність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання спірного кредитного договору недійсним, оскільки правочин при його укладенні сторонами був спрямований на реальне настання правових наслідків, він не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства, інтересам сторін або порушували публічний порядок, волевиявлення сторін правочину було вільне і відповідало їхній внутрішній волі.

Господарські суди дійшли висновку, що спірний кредитний договір не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Судами досліджено та встановлено, що сторонами при укладенні кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договору.

Так згідно п.1.4 кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користуванням кредиту встановлюється у розмірі 20% процентів річних. У разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником позивач сплачує відповідачу проценти в розмірі 25 % річних.

Не зазначення лише слова "фіксована" у кредитному договорі не свідчить про те, що сторонами не визначено тип процентної ставки.

Укладаючи договір поруки в забезпечення кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013, позивач підтвердив, що йому відомі та зрозумілі умови кредитного договору.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови не свідчить про його недійсність, якщо інше прямо не передбачено законом.

Відсутність у договорі істотної умови може свідчити про його неукладення.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами (див. постанову ВСУ від 23.09.2015 у справі №914/2846/14).

Висновок господарських судів попередніх інстанцій, що оспорюваний договір не суперечить положенням ст.1056-1 ЦК України і відсутні підстави для задоволення позову є правильним та обгрунтованим.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Азовнефтепродукт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №910/2692/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: С. Шевчук

В. Картере